Привіт коханий. Пройшло багато часу. Є багато недосказантх слів. Вже прошло півтора рока, як ми з тобою не бачили, півтора рока, як я з іншим. Скажу чесно ти не був ідеальним, і він не ідеал. Памятаю одного разу мені було погано, я просто тебе не розуміла. Говорила з твоїм другом, не показувала слабості, але просто сказала йому - "мені просто потрібно знати де він?? з ким він?? що він робить???" на що він відповів - "повір тобі краще цього незнати". Саме тобі зрозуміла, що зовсім тебе не знаю. Нічого не показувала: емоцій, болю. Постійно говорила: я зможу. Та щоправда з кожним днем ставало гірше. На деякий час закрилась в собі. А потім зустріла його, він допомагав мені зрозуміти, що життя продовжується, воно не закінчилось та тобі. Полюбила його. Разом з ним я відчула, як приємно бути щасливою. Бачучи тебе не хотіла дивитись очі. Змінилась, стала такою, якою довго хотіла стати. Бачила в твоїх очах жалість, жалість до себе за те шо ти втратив. Ти вибрав її. Але згадай як вона вчинила з тобою??? Ти здається любив її, так??? А вона зробила те, що зробив саме ти зі мною. Заставила страдати. Не люблю зловтішатись, але знаєш як говорять все вертається. І вернулось. Ти зараз в армії.