Сьогодні вихідний,майже дванадцята. Ось вирішила написати тобі…В голові безліч думок,а на папір їх викласти не можу!Доволі складно!
Пам’ятаєш,як ми познайомились?!Як ти ніжно цілував моє волосся,вуста,так обережно торкався до мене,ніби боявся,що я розпадуся від подиху вітру!Перший поцілунок,такий солодкий…довгі розмови по телефону,говорили,сміялись,захоплювались…я навіть не помітила коли закохалась!Плинув час,почуття збільшувались,я вже й не уявляла свого життя без тебе,коханий!
Але не все так добре,як здається!Я й зараз не можу пояснити,що сталось. Тебе ніби змінили,ти почав робити мені боляче,навіть дуже!Підозрював у всьому,не довіряв,погано ставився,іноді й не помічав. Я розумію,що складно бути на відстані,але мені потрібно було навчатись і я не завжди була поряд з тобою!Боже,як же було важко залишати тебе тут. Кожного разу коли я сідала в маршрутку плакала,адже мені так хотілось,ще трішки побути з тобою. Постійно думала про тебе:на парах,вдома,в душі,коли лягала спати,де б я не була,ти був у моєму серці завжди. Мені навіть часу на «гульки» не вистачало…Чому ти цього не розумів?Твої дурні ревнощі повільно руйнували наше кохання,чи не так?!!!!!!!!
Я на все закривала очі,намагалась забути,любила…Мені було комфортно поруч з тобою,батьками,бабусею (вони дуже добрі,хороші люди).Рідні ,як кажуть. Ти не думай,я не тільки тебе виню у всьому,адже й сама не подарунок. Тобі теж від мене дісталось. Але мабуть-це дійсно кінець,іншого шляху я не бачу,втомилась. Втомилась жити обіцянками,мріями,ілюзіями. Зрозумій-це життя,ти вже дорослий й повинен думати про себе сам,а не піклуватись про інших й влаштовувати їхнє життя. Для тебе друзі -це все,а вже потім сім я,повинно бути навпаки!
В решті-решт,все буде добре. Кожен з нас обере правильний шлях,іноді буде важко,але треба боротись,йти вперед,падати й знову підніматися. Я завжди вірила й вірю в тебе. Ти обов’язково досягнеш своєї мети,знайдеш роботу,яка буде тобі приносить задоволення й багато грошей,можливо треба трішки зачекати,й спіймати свій шанс!Знаю,була б я зараз поряд,ти б мене прибив,що я таке пишу,але це ж правда…я від щирого серця!
Вибач мені,я зараз хочу побути на одинці,розібратись у собі,не хочу завдавати тобі болю!Дякую,що навчив мене кохати!Р.S.Юлька-Життя:)))