Біль минув, відстраждала душа і загоїлись рани. Я щасливо живу наче тебе зовсім не було. А здавалось тоді, що моя любов все подолає. Ні розлука, ні відстань не були для неї страшні. А тепер.... Що ж тепер??? Потихенько вона вмирає, залишаючи в пам*яті світло-сумні спогади. Що ж, ти був найкращим, наймилішим серед усіх людей на землі. Я ще й досі сумую за нашим утраченим щастям. А журавлі відносять на крилах моє кохання. З кожним днем ти все впевненіше відходиш у минуле. Жевріє лише іскорка, та з неєї уже не буде вогню. Я крім тебе нікого в житті любити не зумію! Та,по-правді сказати, і тебе вже давно не люблю.....