Привіт. Вкотре пишу тобі листа, якого ти ніколи не прочитаєш. Я вже писала їх безліч на папері, та всі свої почуття я віддавала вогню, щоб чоловік не дізнався моїх думок про тебе.
Між нами 900 кілометрів і мене це дуже пригнічує. Адже були часи, коли все залежало від тебе, коли ти міг лише покликати, і я була б поруч. Та я була просто другом...
Ти одружився на дівчині з моїм ім"ям, та вона виявилась великою помилкою. І знову всі свої проблеми та розлучення ти ділив зі мною (Хоча це було дуже важко: знати, що тобі погано і не бути поруч).
Та відстань і час роблять свою справу -- ти віддаляєшся, дзвониш все рідше, хоча й здогадуєшся про мої почуття до тебе. І в переддень твого Дня Народження я дізнаюсь від зовсім чужої нам обом людини, що ти вже живеш з дівчиною. Мене дуже образило, що ти сам мені не сказав. Чому??? Не вважав за потрібне, чи не хотів засмучувати?
Я хотіла викреслити тебе з життя, з душі, із серця. Нещодавно прочитала одну цитату, що людей із життя потрібно викреслювати маркером, а не прстим олівцем, надіючись в будь-який момент знайти гумку. В одному випадку я це вже застосовувала, а от для тебе в мене маркера немає, лише олівець і гумка. І тільки я вирішила позбутись хоча б гумки, як після півтора місяці мовчанки ти знову дзвониш. І у мене тріпочуть метелики в грудях. Отже ти не забув про одну людину на іншому кінці країни, яка завжди думає про тебе.
І сьогодні, коли я запитала про твою дівчину, ти сказав, що ще нічого серйозного не плануєш. Але якщо дійде до весілля - покличеш. Та я відмовилась... А ти відразу зрозумів, що я буду плакати. Так, мені буде боляче бачити, як кохана людина ніжно цілує не мене, а іншу дівчину в білосніжній сукні.
Чому 3 роки назад ти вибрав не ту дівчину? Чому це була не я??? Можливо, життя склалося зовсім інакше: іншими були б відносини, почуття, уявлення про сімейне життя. Я була б тобі найкращою дружиною в світі.
Я дуже хочу тебе побачити... Вечорами, коли вся сім"я засинає, тихенько дивлюсь на твоє фото. Люблю твої карі очі, такі бажані губи, яких так хочеться торкнутись своїми губами... Та я знаю, що побачитись ми найближчим часом не зможемо, тому хочу почути хоча б твій голос, від якого мурашки по тілу... Подзвони... Кожну хвилину чекаю твого дзвінка, щоб почути рідне: "Привіт! Ти не зайнята?" А мені так хочеться сказати "Привіт, коханий. Для тебе в мене завжди знайдеться час. Я тебе дуже люблю"... Та ніколи цього тобі не скажу - ми ж просто друзі, а друзям в коханні не зізнаються...