Це сталося випадково...
Випадкова заявка в друзі людині, яку я не знала, але багато спільних знайомих. Ми навчаємося в одному ВНЗ... Знайомство було цікаве. Він писав кожен день і я стала одержима цією перепискою. Кожен день безперервна переписка... Скільки було питань, скільки було відповідей, скільки було надії, надії в майбутнє... Здавалося, що ми створені один для одного. Що неодмінно щось буде більше ніж просто дружба... Мені здалося, що я закохалась. І це, напевно, так і сталося... Я почала жити новим життям, якого ще не було. Я завжди такого бажала... Кожного вечора він бажав мені солодких снів. Я не спала лише тому, щоб почути ці слова "чудо, я ложусь спать, да и ты давай иди, а то получиш". Кожного разу придумував різні мені клички: "суслик", "хрюша", "чудо"... Я до того до них звикла, що в душі зразу щось переверталось відразу... В мене спалахнула надія, а якщо ми і справді зможемо бути разом... Я цього захотіла понад усе... Я ставила собі це за мету...
Хоч навчаємося разом, проте не в одній групі, а на паралельних потоках, але бачитися не вдавалося... Він мені обіцяв, що це станеться, відповість на всі мої питання особисто... Але кожного разу виникали перешкоди, і саме з його сторони... В один день, коли сам призначив зустріч, він захворів і не з'явився... Якось мене побачив, але втік, навіть не привітався...
Після того наше спілкування обривається... Він менше відповідає на мої повідомолення, починає ігнорувати... Сказав, що вирішив взяти міру, що дуже багато спілкування... Я ледве не плакала... Було боляче, оскільки, він казав, що ніколи не зможу йому набриднути...

Але здаватися не збираюся, я дам йому час, але не відмовлюсь від нього. Вперше мені захотілося добитися якогось хлопця, до цього ніколи такого не робила. Я незнаю, що на мене найшло. Вперше захотілося відчути щастя... Захотіла бути коханою... Але відчуваю багато заздрості. Завжди чомусь мені заздрять, якби було лише чому. Дійшла висновку, що не потрібно ніяких подробиць з свого життя нікому не розповідати, бо інакше зруйнується все...
За ним сумую! Мені його не вистачає! Хочу щоб все було як раніше, але перейшла межу... Мені прикро, прошу за все вибачення... Якщо не будеш моїм хлопцем, залишись, будь ласка, другом...
P.S. Я не хочу віддавати тебе нікому, нехай егоїстка, але я не здаюсь, dominiko...